Спільний аграрний ринок держав-учасниць СНД - це система договірних відносин, інституційних структур та методів регулювання безперешкодної торгівлі сільськогосподарською продукцією і продовольством, засобами виробництва і послугами для АПК в інтересах зростання добробуту населення, забезпечення продовольчої безпеки та підвищення економічної ефективності АПК кожної держави-учасника СНД і всієї Співдружності.
Спільний аграрний ринок формується поетапно шляхом освоєння режимів зони вільної торгівлі та митних союзів, з поступовим включенням в орбіту цього ринку окремих продуктових сегментів, з цілеспрямованим розвитком інфраструктури і використанням різних методів його регулювання.
Безпосередньою правовою основою для формування цього ринку стало "Угода про Спільний аграрний ринок держав-учасників Співдружності Незалежних Держав", підписану в березні 1998 р. главами урядів 10 держав СНД. Як додаток до нього було прийнято "Положення про умови створення і функціонування Спільного аграрного ринку", що визначило конкретні механізми формування ринку та методи його регулювання [3, с.14].
Реалізація Угоди стикається з чималими перешкодами і труднощами.
Основні проблеми спільного аграрного ринку СНД пов'язані з подією за останнє десятиліття скороченням обсягів товарообігу між державами - учасниками СНД.
Найбільш суттєвими причинами такого стану є:
спад виробництва в галузях АПК та скорочення експортного потенціалу аграрного ринку в державах-учасницях СНД;
зниження рівня платоспроможного попиту населення на кінцеву продукцію АПК під впливом зрослої безробіття, скорочення доходів і їх значної диференціації по дохідних групах населення, посилення тенденції до самозабезпечення населення;
відносно низька конкурентоспроможність на продовольчих ринках держав-учасників СНД вітчизняної продукції в порівнянні з імпортними аналогами;
наявність конкурентних цінових переваг субсидованого експорту країн далекого зарубіжжя в держави Співдружності, що особливо активно використовувалося торговельними партнерами в період 1993-1996 рр.. для завоювання національних продовольчих ринків в СНД;
фінансова криза 1998 р., неврожаї наступних років у ряді країн, що посилило труднощі в платіжній системі держав-учасників СНД, призвело до адміністративних заборон на вивіз продукції;
непослідовність у здійсненні інтеграційних процесів, пов'язана з економічною нестабільністю в країнах Співдружності, необгрунтованим поданням про можливість подолати кризу без взаємодії з партнерами по СНД.
Незважаючи на ці труднощі, аграрний ринок СНД формується і в перспективі може стати одним з найбільш великих регіональних ринків світу. Сформоване поділ праці та розміщення сільськогосподарського виробництва відповідно до природно-кліматичними умовами створює об'єктивні можливості для розвитку взаємовигідної торгівлі.
Останнім часом у всіх державах СНД поступово долається загальноекономічну кризу. У більшості країн відзначається позитивна динаміка ВВП, зростання обсягів продукції АПК, істотне зниження темпів інфляції і стабілізація курсів національних валют. У ряді держав підвищується попит населення на продовольчому ринку. Ці позитивні результати необхідно використовувати для економічної інтеграції держав-учасниць СНД, у тому числі і для розвитку взаємовигідної торгівлі сільськогосподарською продукцією, сировиною і продовольством.
Транспортна інфраструктура країн Співдружності при узгодженні тарифів та залучення інвестицій дозволить забезпечити достатню пропускну здатність зростаючих потоків сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства між усіма державами-учасниками СНД. Є економічні та технічні можливості встановлення обгрунтованого рівня транспортних тарифів на перевезення цієї продукції.
Споживчі переваги населення, незважаючи на значний продовольчий імпорт з країн решти світу, змістилися на користь продукції, виробленої безпосередньо в державах-учасницях СНД. Девальвація ряду національних валют у 1998 р. поставила природні перешкоди для масованого продовольчого імпорту з країн решти світу, що створило більш сприятливі передумови для пожвавлення власного сільськогосподарського виробництва та харчової промисловості. Це, у свою чергу, створює передумови для активізації процесів формування аграрного ринку СНД.
Для реального пожвавлення торгівлі та просування в напрямку формування Спільного аграрного ринку СНД необхідно:
розробка необхідних нормативно-правових документів та гармонізація торговельного законодавства держав-учасників СНД, пошук фінансових кошти для залучення до цієї роботи експертів з країн Співдружності;
послідовно проводити роботу зі створення протягом 5-7 років сучасної інфраструктури аграрного ринку, включаючи інформаційну систему, товарні біржі та оптові ринки, системи страхування торговельних операцій та інші інститути ринку;
розробити і здійснювати програми з розвитку продуктових сегментів аграрного ринку, насамперед зернового і цукрового;
виробити механізми узгодженого митного регулювання торгівлі з країнами поза СНД, а також скоординувати політику приєднання та участі в СОТ. Особливо це ставиться до вимог СОТ про зниження еквівалента державної підтримки виробників сільськогосподарської сировини і продовольчої продукції, а також про зменшення митних тарифів на імпортовану продукцію;
забезпечити фінансування та організацію міждержавних наукових розробок з аналізу та прогнозування спільного аграрного ринку.
Спільний аграрний ринок держав - учасників СНД має у своїй структурі не менше 20 сегментів, пов'язаних з виробництвом і реалізацією певних видів сільськогосподарської сировини і кінцевих продуктів його переробки. Найбільш великими за розмірами товарообігу є ринки зерна, цукру, олієнасіння, овочів, картоплі, фруктів, винограду, м'яса, молока, вовни, бавовни і відповідних продуктів харчової, борошномельно-круп'яної, виноробної та інших промислових галузей.
Для організації торгівлі між країнами Співдружності в режимі вільної економічної зони, а потім і спільного аграрного ринку необхідно мати середньострокові цільові програми розвитку відповідного продуктового сегменту. Як приклад зазначених програм можна навести вже підготовлений проект Програми створення і функціонування ринку зерна держав - учасниць СНД (Зерновий ринок) [4, с.197].
Основними програмними заходами даної Програми є:
розробка нормативно-правових документів з формування і регулювання зернового ринку СНД;
створення організаційно-економічного механізму функціонування ринку зерна;
активізація міждержавної торгівлі зерном для досягнення продовольчої безпеки держав-учасників зернового ринку і усталеного його функціонування за рахунок приросту обсягів виробництва зерна в спеціалізованих зонах;
виробництва окремих видів зерна, підвищення його якості, поліпшення територіально-галузевої структури зернового виробництва, підвищення ефективності використання зернових ресурсів;
створення стабілізаційного фонду та формування інфраструктурного забезпечення учасників зернової торгівлі між державами Співдружності.
Реалізація Програми дозволить збільшити обсяги торгівлі зерном і продукцією його переробки до 10 млн. т. у середньому за 2001-2005 рр..; Підвищення рівня продовольчої безпеки щодо забезпечення зерном до 90% скорочення залежності від імпорту зерна з країн решти світу.
Надаючи розвитку Спільного аграрного ринку пріоритетне значення, узгоджена аграрна політика в СНД знайде необхідну конструктивність.
Економічний механізм аграрної політики держав-учасників СНД спрямований на узгодження цінової, бюджетної, податкової, кредитної політики, системи страхування в АПК.
Регулювання цінових відносин на продовольчому ринку буде відбуватися за наступними напрямками:
координація національних цінових політик;
узгодження цінової політики на спільний аграрний ринок.
На основних сегментах цього ринку поступово сформується система цін, яка об'єднує в собі вільні договірні ціни і ціни регулювання, конкретні форми яких будуть визначені учасниками спільного аграрного ринку.
На спільний аграрний ринок підтримка агропромислових комплексів країн Співдружності в найближчій перспективі можлива на базі продуктових цільових програм, головним чином за рахунок централізованої або децентралізованої підтримки таких напрямків, як селекція та насінництво, племінна справа, захист рослин, проведення меліоративних, ветеринарних, фітосанітарних та інших заходів .
Спільний інтерес може представляти інвестування найбільш перспективних програм і проектів, що передбачають збільшення виробництва зерна, м'ясо-молочної та іншої сільськогосподарської продукції та продовольства.
Децентралізована підтримка передбачає при розгляді конкретних програм загального аграрного ринку ухвалення кожною країною на себе зобов'язань з фінансування на узгоджених умовах тих чи інших заходів з наступним поданням звіту до органу управління цільовою програмою. Консолідована сума, виділена для цих цілей, складе видатки загального аграрного ринку на виконання програми.
Таким чином, економічний механізм аграрної політики держав-учасників СНД спрямований на узгодження цінової, бюджетної, податкової, кредитної політики, системи страхування в АПК. Спільний аграрний ринок СНД має близько 20 сегментів, пов'язаних з виробництвом і реалізацією певних видів сільськогосподарської сировини і кінцевих продуктів його переробки. Найбільш великими за розмірами товарообігу є ринки зерна, цукру, олієнасіння, овочів, картоплі, фруктів, винограду, м'яса, молока та інші.